Історія «Гра в кальмара»: чому серіал став феноменом і чого чекати від фінального сезону

У 2021 році ледь не увесь світ припав до екранів — Netflix випустив несподіваний проєкт, який міцно увійшов у культурний простір. Південнокорейський серіал «Гра в кальмара» викликав фурор, спричинивши обговорення по всьому світу щодо акторської гри та провокаційного сюжету. Він також зачепив глядачів, порушивши універсальні теми економічних труднощів і соціальної нерівності.

За 28 днів після прем’єри серіал став найпопулярнішим проєктом Netflix — його переглянули 1,65 млрд годин у 94 країнах. Навіть через кілька років “Гра в кальмара” залишається одним із найпопулярніших шоу на стримінговій платформі. Напередодні виходу фінального третього сезону проєкту Суспільне Культура дослідило, як цей корейський серіал став справжнім культурним феноменом.

Історія появи “Гри в кальмара”

“Гра в кальмара” (або корейською 오징어 게임) — південнокорейський антиутопічний трилер про виживання, який створив, написав та зняв сценарист і режисер Хван Донхьок для Netflix.

Серіал розповідає про 456 учасників, які, зіткнувшись із величезними боргами та життєвими труднощами, отримують запрошення взяти участь у серії дитячих ігор. Призом є величезна сума грошей (45,6 мільярда вон, що еквівалентно близько 33 мільйонам доларів), але ставка в цих іграх — життя учасників. Той, хто програє, гине.

Назва серіалу походить від слова 오징어 (“кальмар”), корейської дитячої гри. Гра отримала таку назву через подібність ігрового поля на обриси кальмара У неї грають гуртом, попередньо поділившись на дві команди: нападників і захисників. Мета гри — або досягнення нападниками своєї цілі, або усунення усіх гравців протилежної команди.

Хван Донхьок прагнув створити дораму про виживання, яка критикувала б капіталізм і класову нерівність. Натхнення він черпав з японських манґ, таких як Battle Royale, Liar Game та Gambling Apocalypse: Kaiji та корейських реаліті-шоу. Хван порівняв ситуацію персонажів цих творів зі своєю власною і навіть розглядав ідею взяти участь у такій грі на виживання, щоб виграти гроші й позбутися боргів, що спонукало його протягом 2009 року написати сценарій фільму на цю тему.

“Я хотів написати історію, яка була б алегорією або байкою про сучасне капіталістичне суспільство, щось, що зображує екстремальну конкуренцію, дещо схожу на екстремальну конкуренцію в житті. Але я хотів, щоб у ній були персонажі, яких ми всі зустрічали в реальному житті”, — говорив він в інтервʼю для Variety.

Хван намагався продати свою історію різним південнокорейським продюсерським групам і акторам, але йому відмовляли через гротескність і нереалістичність. Аж поки у 2010-х роках Netflix не почав інвестувати у виробництва в інших регіонах, зокрема в Південній Кореї.

Саме тоді режисер і приніс їм свій сценарій: “Це сумна історія. Але я повернувся до проєкту, тому що за 10 років світ перетворився на місце, де такі неймовірні історії виживання є дуже доречними, і я зрозумів, що саме зараз люди назвуть ці історії цікавими та реалістичними”.

“Ми шукали серіали, які б відрізнялися від традиційних хітів, і «Гра в кальмара» була саме тим, що нам потрібно”, — пізніше зазначала команда стримінгу.

Хван також вважав, що пандемія Covid-19 вплинула на економічну нерівність між класами в Південній Кореї, і стверджував, що “всі ці моменти зробили історію дуже реалістичною для людей порівняно з десятиліттям тому”.

Чому “Гра в кальмара” отримала шалену популярність

Щирість та власний досвід

Імена персонажів — Сон Ґіхун, Чо Сану та Ільнам — це імена друзів дитинства Хван Донхьока. Щобільше, Ґіхун та Сану фактично засновані на “двох сторонах особистості” режисера:

• Перший як людина, вихована матір’ю-одиначкою в досить бідному районі Сеулу Санмун. Крім того, його біографія натхненна організаторами страйку працівників SsangYong Motor 2009 року проти масових звільнень.
• Другий — як той, хто навчався в Сеульському національному університеті, маючи високі очікування від родини та сусідів.

Більшість ігор, які можна побачити в серіалі, Хван теж запозичив зі свого дитинства. Оскільки його початковий сценарій був призначений для кіно, він вирішив використовувати дитячі ігри з простими правилами, які легко пояснити, на відміну від інших фільмів про виживання, що використовують ігри зі складними правилами.

Центральною в проєкті стала “гра в кальмара” — популярна корейська дитяча гра 1970-х і 1980-х років. Хван згадував гру в кальмара як “найбільш фізично агресивну дитячу гру, в яку я грав у дворі, коли був дитиною, і саме тому її найбільше любив”. Через це, за його словами, “це найбільш символічна гра, яка відображає сучасне конкурентне суспільство, тому я вибрав її як назву серіалу”.

Також у шоу гравці мали витягнути внутрішні фігури, вибиті на дальгоні, корейських цукрових ласощах, не пошкодивши їх. Лизати цукерку, щоб вивільнити фігуру, було тим, що, за словами Хвана, він теж робив у дитинстві, і він переніс це в сценарій.

А гра “Червоне світло, зелене світло” натхненна японською міською легендою про Ака Манто (“Червоний Папір, Синій Папір) — духа в масці, який носить червоний плащ і являється людям, що користуються громадськими або шкільними вбиральнями. У деяких версіях він запитує, хочуть вони червоний папір чи синій папір. Вибір будь-якого варіанту призведе до загибелі людини, тому, щоб вижити, вона повинна ігнорувати духа або відхилити обидва варіанти й утекти. Пізніше режисер розповідав, що обрав цю гру через можливість обрати одночасно багатьох переможців.

І таке поєднання невинних дитячих ігор із жорстокою боротьбою на виживання та смертю створює потужний візуальний та емоційний контраст. Це водночас приваблює та відштовхує, залишаючи глядацтво під враженням.

Універсальність тем для усього світу

Серіал загалом порушує актуальні для багатьох країн теми: соціальної нерівності, фінансових труднощів, безвиході та відчаю. Він критикує капіталістичні системи, які експлуатують вразливих людей — та показує, як економічний тиск може підштовхнути людей до крайніх заходів.

У серіалі також висвітлена тема боргів, яка, за словами Донхьока, пов’язана з його власними фінансовими труднощами в минулому і є прямим натяком на поширені проблеми, що з ними стикається Південна Корея. Серіал підкреслив, як борги можуть загнати людей у коло бідності.

“Я хотів створити щось, що знайде відгук не тільки у корейців, а й у всьому світі. Це була моя мрія”, — говорив він. Також режисер описував “Гру в кальмара” як “історію про невдах”.

“Гра в кальмара” не просто розважає, а й змушує замислитися над глибокими філософськими питаннями: що таке людяність, на що готова людина заради виживання, чи може суспільство бути справедливим, яка ціна свободи та вибору.

У The Guardian, зокрема, порівняли серіал із південнокорейським фільмом 2019 року “Паразити” від Пон Джунхо. У виданні вказали, що історія Донхьока використовує “дуже реальну нерівність багатства” в Південній Кореї як тло, щоб утримати інтерес глядачів до своїх персонажів. Схожу думку висловили й у журналі Jacobin, завваживши, що він “розвінчує капіталістичний міф про те, що важка праця гарантує процвітання”.

Оскільки сезон був представлений напередодні президентських виборів у Південній Кореї 2022 року, то декілька кандидатів взяли теми серіалу, пов’язані з економічною нерівністю, як частину своєї політичної програми. А Корейська конфедерація профспілок використала костюми учасників “ігор” під час протестів проти тодішньої економічної ситуації в країні.

Скористалися темами серіалу і в КНДР — північнокорейський державний сайт Arirang Meari згадав “Гру в кальмара”, щоб висміяти економічну ситуацію на півдні, заявивши, що шоу викриває “звірячу” природу “південнокорейського капіталістичного суспільства, де людство знищується жорстокою конкуренцією”, і описує Південну Корею як країну, де “корупція та аморальні негідники є звичним явищем”.

Візуальний стиль серіалу

Яскраві кольори костюмів (зелені спортивні для гравців та червоні уніформи охоронців) і монументальних декорацій створили дуже впізнаваний образ, який легко став частиною попкультури.

Режисер наполягав на реальних декораціях і мінімальному використанні комп’ютерної графіки, щоб підсилити реалістичність.

Яскравий візуальний стиль серіалу контрастував із його темною тематикою: Донхьок спеціально використовував яскраві кольори та дитячу естетику, щоб створити тривожну атмосферу.

Увага автора до деталей поширювалася і на розвиток персонажів. Кожен учасник представляв різні аспекти південнокорейського суспільства. Він ретельно пропрацював їхні історії, щоб зробити персонажів близькими глядачам і висвітлити соціальні проблеми.

Безликі маски охоронців, прикрашені простими фігурами, додавали елемент таємничості та дегуманізації. Ця різка візуальна відмінність між гравцями та охоронцями підкреслювала динаміку влади. А золоті маски, які носили VIP-и, ще більше підкреслювали класові розбіжності, що лежать в основі теми серіалу.

Вплив корейської культури та соцмереж

Вихід серіалу Хван Донхьока збігся чи не з найбільшим піком захоплення світу “халлю”. У перекладі з корейської “халлю” означає “корейська хвиля”. Цей термін використовують на позначення зростання популярності корейської культури загалом та попкультури зокрема.

Лише за півтора року до виходу серіалу саме соціальна сатира південнокорейського режисера Пон Джунхо “Паразити” стала першою неангломовною стрічкою, яка отримала “Оскар” за найкращий фільм та ще три статуетки в інших номінаціях. А у 2020 році драма про життя корейських іммігрантів у США “Мінарі” забрала статуетку за найкращу жіночу роль другого плану.

Не відставала і музична індустрія: у 2019 році гурт BTS відвідав церемонію “Ґреммі”, де вручав одну з нагород, а Blackpink виступили на одному з наймасштабніших фестивалів у США — Coachella. Пізніше вони записали спільну пісню з іконою американської попмузики Леді Ґаґою — Sour Candy.

Усе це повпливало на рішення глядачів по всьому світу переглянути новий проєкт від Netflix. А вже після релізу популярності серіалу додали соцмережі, зокрема Х (раніше Twitter) та TikTok.

У Х бурхливо обговорювали кожен епізод: глядачі ділилися своїми теоріями, реакціями та улюбленими моментами. Вірусні твіти про теми серіалу викликали ширші дискусії про нерівність багатства та суспільний тиск.

У TikTok спеціальний гештег #SquidGame зібрав понад 49 мільярдів переглядів — люди поширювали ілюстрації, фото косплеїв на персонажів або нарізки серій. Гігантська лялька з гри “Червоне світло, зелене світло”, характерні рожеві уніформи охоронців та зелені спортивні костюми гравців стали особливо популярними об’єктами для мемів і пародій.

Фанати також відтворювали випробування серіалу в реальному житті, зокрема адаптували першу гру “Червоне світло, зелене світло” та другу гру з цукровими солодощами дальгона.

Усе це тримало серіал у центрі уваги, створюючи ефект FOMO — “страху пропустити”, та заохочувало ширшу аудиторію до перегляду.

Чим “Гра в кальмара” схожа на інші роботи

“Гра в кальмара” має спільні теми з іншими південнокорейськими проєктами, що критикують соціальну нерівність. Такі фільми, як “Паразити” та “Олдбой”, також досліджують класові розбіжності та дисбаланс сил у суспільстві.

За сюжетом “Паразитів” бідна родина Кімів влаштовується на роботу до заможної родини, видаючи себе за кваліфікованих спеціалістів та маніпуляціями витісняючи колишніх працівників дому. “Олдбой” же розповідає про чоловіка, якого без пояснень утримують у полоні 15 років, а потім раптово відпускають. Він намагається з’ясувати, хто і за що з ним так вчинили, і поступово розкриває приголомшливу правду.

Частково південнокорейський серіал перегукується і з елементами “Голодних ігор”, хоча базує свою розповідь на більш зрозумілих, повсякденних фінансових труднощах.

За сюжетом “Голодних ігор” підлітки щороку змушені брати участь у смертельному реаліті-шоу на виживання. Ігри, у яких бере участь головна героїня, стають початком великого повстання проти тиранічної влади Капітолію.

Як і “Поїзд до Пусана”, Гра в кальмара використовує елементи трилера та жахів із гострими соціальними коментарями, роблячи складні теми доступними для широкої аудиторії.

Це зомбі-трилер про спалах вірусу, який перетворює людей на агресивних заражених. Під час епідемії пасажири швидкісного поїзда намагаються вижити дорогою із Сеула до Пусана — єдиного безпечного міста. На тлі жаху розгортається історія про самопожертву, батьківську любов і людяність у нелюдських обставинах.

Втім, шалена популярність та схожість сюжетних елементів на інші роботи зіграла злий жарт із серіалом: у 2024 році індійський режисер Сохам Шах подав до суду на Netflix, бо “Гра в кальмара” нібито скопійована з його фільму “Удача” 2009 року.

Фільм “Удача” розповідає про групу наділених удачею людей, яких завербував “ватажок злочинного світу” для участі в “серії випробувань, покликаних перевірити їхню удачу, а глядачі по всьому світу роблять на них ставки”.

Успіх першого сезону “Гри в кальмара”

“Гра в кальмара” стала першим корейським серіалом, який очолив щотижневий рейтинг десяти найпопулярніших телевізійних шоу Netflix у всьому світі — він посів перше місце в 94 країнах. А за 28 днів після премʼєри його переглянули понад 142 мільйони глядачів, що перевершило 82 мільйони “Бріджертонів”, які на той момент вважалися найпопулярнішим проєктом стримінгової платформи.

Пізніше маркетингова фірма Nielsen повідомляла, що “Гра в кальмара” була другим за популярністю оригінальним серіалом у США на стримінгових сервісах за весь 2021 рік після “Люцифера”.

Режисер Хван Донхьок вважав, що популярність серіалу була зумовлена “іронією того, що безнадійні дорослі ризикують своїм життям, щоб виграти дитячу гру”, а також знайомістю та простотою ігор, що дозволило зосередити увагу на характеристиці персонажів.

Такий шалений успіх приніс і нагороди. Робота Хван Донхьока увійшла в історію як перший корейський серіал, який отримав чотири номінації SAG Award. “Гра в кальмара” також отримала загалом 14 номінацій на “Еммі”, зокрема в номінації “Найкращий драматичний серіал”, ставши першим неангломовним серіалом у цій категорії.

Лі Чонче, який зіграв Ґіхуна, був номінований на кілька важливих кінонагород, зокрема на “Золотий глобус”, “Еммі” та премії Гільдії кіноакторів (останні дві він і отримав). Премію гільдії як найкраща акторка у драматичному шоу отримала і Чон Хойон, яка зіграла роль Кан Се Бьок у серіалі. А от “Золотий глобус” за найкращу роль другого плану дістався О Йонсу за роль О Ільнама (або гравця 001).

Проєкт вплинув і на реальне життя.

Наприклад, продавці дальгони відзначили зростання продажів на 250 %, а продажі взуття Vans, яке носили гравці ігор, зросли на 7800 %. У Variety частково повʼязали це з підготовкою людей до Гелловіну, коли люди купували костюми, натхненні серіалом, оскільки значно підвищилися продажі й замовлення на виготовлення масок, схожих на реквізит серіалу.

До того ж завдяки “Грі у кальмара” у багатьох країнах світу помітно зріс інтерес до вивчення корейської мови. Компанія Duolingo Inc, що має однойменний мобільний застосунок для вивчення мов, заявила про 76-відсоткове зростання у Великій Британії та 49-відсоткове у США.

“Мова і культура нерозривно пов’язані, і те, що відбувається в попкультурі та ЗМІ, часто впливає на тенденції в мові та вивченні мови. Зростання світової популярності корейської музики, кіно та телебачення збільшує попит на вивчення корейської мови”, — зазначив представник Duolingo Сем Далсімер.

Netflix навіть заявив, що “Гра в кальмара” стала “культурним духом часу”. Проєкт надихнув інших на створення пародій та намагання відтворити побачене в реальності.

Наприклад, один із найпопулярніших YouTube-блогерів MrBeast створив власне шоу за мотивами “Гри в кальмара”, де 456 людей змагалися в подібних, але не смертельних іграх, за грошовий приз у розмірі 456 000 доларів. Творець серіалу Хван позитивно відреагував на таке відтворення. Пізніше сама стримінгова платформа створила реаліті-шоу Squid Game: The Challenge.

І Google, і X повідомляли, що “Гра в кальмара” була найпопулярнішим телевізійним шоу у 2021 році — як за кількістю запитів у пошуку, так і за кількістю згадок у соцмережі.

Несподівано, але дорама зʼявилася й у відеогрі Call of Duty — до неї додали нові ігрові режими, запозичені з серіалу, а Том Чой знову озвучив Фронтмена.

Одначе популярністю скористалися і шахраї: у жовтні 2021 року зʼявилась криптовалюта SQUID, яку позиціювали як засіб для участі в онлайн-іграх за мотивами серіалу. Попри стрімке зростання курсу на понад 230 0% за день, аналітики BBC попередили, що це може бути шахрайство типу “rug pull” — і справді, вже 1 листопада організатори вивели всі кошти, викравши близько 2,1 мільйона доларів.

Продовження “Гри в кальмара”

Хван Донхьок спочатку не планував створювати продовження історії. Однак пізніше в інтервʼю зазначав, що дійсно розгляне можливість продовжити серіал, зважаючи на значний суспільний інтерес, але для цього йому знадобиться команда сценаристів та режисерів.

А у розмові із The Times творець зазначив, що другий сезон може бути більше зосереджений на історії Фронтмена, а також містити більше інформації про поліцію: “Я думаю, що проблема з поліціянтами не є проблемою лише Кореї. Я бачу у світових новинах, що поліція може дуже пізно реагувати на події — через те що вона не діє достатньо швидко, збільшується кількість жертв або ситуація погіршується. Це була проблема, на якій я б зосередився”.

Однак пізніше Донхьок розповідав, що головною причиною розробки продовження стали гроші: “Хоча перший сезон мав такий величезний світовий успіх, чесно кажучи, я заробив небагато. Тож робота над другим сезоном допоможе мені компенсувати успіх першого. І я не до кінця закінчив історію”.

Через три роки після виходу першого сезону в ефір, автор став ще більш песимістично налаштований щодо стану світу. Він вказує на нинішні війни, зміну клімату та зростання глобальної різниці у багатстві. На його думку, конфлікти більше не обмежуються межами багатих і бідних, вони інтенсивно розгортаються між різними поколіннями, статями та політичними таборами.

“Проводяться нові межі. Ми живемо в епоху протистояння «ми» та «вони». Хто правий, а хто ні?”

Спочатку Хван планував другий і третій сезони як один, але розділив їх, оскільки для одного сезону було занадто багато епізодів. За його словами, після закінчення другого сезону Ґіхун має стати іншою людиною, яка “перебуває на дуже важливому роздоріжжі”. Також глядачі отримали більше інформації про минуле Фронтмена, його історію та його емоції.

Протягом семи епізодів другого сезону глядачі спостерігають, як Ґіхун стає героєм. Він відстежує таємничого Рекрутера, потім об’єднується із Хван Джунхо, який останні кілька років шукав таємний острів, де проводять ігри (а також свого давно зниклого брата Інхо, який і є Фронтменом). Коли Ґіхун знову зголошується взяти участь в іграх, він робить це з надією врятувати якомога більше життів.

Однак, коли стає очевидним, що єдиний вихід з ігор — це боротьба з самими таємничими організаторами, Ґіхун організовує повстання. До нього приєднується найкращий друг дитинства, відомий як Гравець 390, а також нові союзники, Гравець 120, Гравець 388 і Гравець 001, який, як глядачі знають, є таємним Фронтменом. Його план здається вдалим, оскільки повстанці майже добираються до центру управління арени.

Але цей таємний Фронтмен зрештою зраджує Ґіхуна і придушує повстання, ба навіть вбиває його найкращого друга.

“Ви знаєте, повстання Ґіхуна закінчується провалом, він втрачає свого найкращого друга… Я подумав, що це буде саме той момент, коли можна зробити перерву і продовжити історію в наступному сезоні”, — розповідає режисер.

Хван також натякнув, що “величезне почуття провини” Ґіхуна буде рушійною силою його подорожі в третьому сезоні: “Ви побачите ще одну сюжетну лінію Ґіхуна, тому я вирішив, що краще розділити її на дві частини”.

Що чекати глядачам у третьому сезоні

Третій сезон стане останнім в історії серіалу і вийде на Netflix 27 червня 2025 року.

Хван Донхьок зазначав, що у цьому сезоні він хоче показати, як зберігати людяність навіть в екстремальних умовах, коли ігри стають ще більш жорсткими.

За словами творця, на початку третього сезону Ґіхун знову стане іншою людиною порівняно з попередніми двома сезонами й опиниться “на дуже важливому роздоріжжі”. У цьому сезоні також буде розкрито, як Хван Інхо став Фронтменом. У сюжеті з’являться нові жорстокі ігри, що перевірятимуть найнижчі інстинкти людей, зокрема з використанням висоти та страху. Повернуться знайомі герої, зокрема Джунхо — через його пошуки острова та зраду серед охорони, та інші колишні учасники.

Хван Донхьок уже підтвердив у листі до шанувальників, що третій сезон буде останнім у серіалі, пообіцявши фінальну битву з чітким переможцем. Він пише: “Сон Ґіхун, який поклявся помститися в кінці першого сезону, повертається і знову приєднується до гри. Чи вдасться йому помститися? Фронтмен і цього разу не здається легким супротивником. Запекла боротьба між їхніми двома світами продовжиться у фіналі”.